Основною функцією м’язів людини є рухова діяльність. Рух є складним актом діяльності організму і здійснюється за механізмом рефлексу рядом ланок, об’єднаних під назвою “руховий апарат”. Він включає скелетні м’язи, сукупність нейронів, розміщених на різних рівнях центральної нервової системи, з їх нервовими волокнами, кістки скелета, суглоби, зв’язки.

Особливості масажу для різних видів м’язів

М’яз, як і кожний орган, побудований з багатьох тканин, основою яких є м’язова. До складу м’яза входять також сполучна тканина, судини та нерви. За мікроскопічною будовою м’язову тканину поділяють на скелетну (поперечносмугасту, посмуговану), гладку (непосму- говану) та серцеву посмуговану. Посмугована (довільна) м’язова тканина забезпечує як статичну діяльність, фіксуючи тіло в певному положенні, так і динамічну, забезпечуючи переміщення тіла у просторі, зміну положення окремих частин тіла одна відносно одної, зміну розмірів порожнин тіла (при диханні), зміну положення і напрямку складок шкіри тощо. Непосмугована (мимовільна) м’язова тканина входить до складу м’язових оболонок травного апарату (за винятком верхньої частини стравоходу), бронхів, сечового міхура, сечоводів, сім’явиносних проток, матки, стінок кровоносних судин тощо.
Масажним впливам підлягають переважно посмуговані м’язи. Про них масажистам необхідно пам’ятати таке:
Залежно від розміщення м’язів щодо скелета їх поділяють на скелетні, суглобові та шкірні.
У більшості м’язів розрізняють черевце – найтовщу і найширшу частини та кінці (головка та хвіст) . Кожен з кінців м’яза переходить у міцний сполучнотканинний утвір – сухожилок, яким м’яз прикріплюється до кісток.
За функцією всі м’язи розподіляються на згиначі та розгиначі, відвідні і привідні, привертачі та відвертачі, а також м’язи-стискачі. Відповідно до цього м’язи, що здійснюють той або інший рух, поділяють на: агоністи, антагоністи, синергісти та фіксатори. Агоніст – це м’яз чи група м’язів, які виконують необхідний рух, антагоніст – м’яз чи кілька м’язів, що протидіють цьому. Синергісти – м’язи, що сприяють агоністам, а фіксатори – ті, які виключають з руху частину скелета, не потрібну для його виконання. Кожен з м’язів людини може бути спочатку агоністом, потім синергістом і навпаки. Необхідно пам’ятати, що підвищення тонусу одних м’язів (згиначів, відвідних, привідних) зумовлює розтягнення їх антагоністів (розгиначів, відвідних, відвертачів і т.д.). Тому при проведенні масажу кожну з груп м’язів необхідно масажувати диференційовано.
Скелетний м’яз – не тільки орган руху, але і своєрідний орган відчуття. Закладені в ньому механорецептори (пропріорецептори) – м’язові веретена та сухожилкові тільця Гольджі – збуджуються при скороченні та розтягненні і посилають свої сигнали в центральну нервову систему. Інформація від пропріорецепторів відіграє важливу роль в координації (узгодженні) рухів, у підтримці м’язового тонусу і пози, а також у здійсненні тонізуючих впливів на кору великих півкуль мозку. Кора сприймає інформацію, сумує, аналізує і при необхідності коректує стан м’язів. Перерозтягнені чи напружені м’язи подають у кору патологічну імпульсацію. Якщо цей стан тривалий (як, наприклад, при сколіозах), то тривала патологічна імпульсація призводить до порушення функціонального стану всіх рівнів відповідних нервових центрів.
Функціональною одиницею нервово-м’язового апарату є нейромоторна, або рухова, одиниця, до складу якої входить мотонейрон та іннервована ним група м’язових волокон. Невеликий м’яз містить десятки рухових одиниць, великий – сотні. Чим більше нейромоторних одиниць буде захоплено в дію і чим частіше вони будуть збуджуватись, тим більша буде сила м’язового скорочення і навпаки. Почергова робота нейромоторних одиниць забезпечує підтримку м’язового тонусу.
Тонус скелетних м’язів – незначне постійне мимовільне напруження м’язів, яке зберігається навіть у стані спокою. Тонус м’язів залежить не тільки від активності рухових одиниць, мотонейрони яких активуються впливом з боку вищерозміщених моторних центрів та периферійних рецепторів, але і від їх власного стану: еластичності, щільності, умов кровопостачання, стану водно-сольового обміну в організмі. Людина здатна свідомо регулювати тонус м’язів, особливо після спеціальних тренувань. Тонус м’язів мимовільно підвищується після тяжкої фізичної праці, психоемоційних напружень. Тонус м’язів змінюється при окремих захворюваннях: так, при центральному паралічі він підвищується, при периферійному – знижується.

Механізм впливу масажу на м’язи

Скоротливим механізмом м’язового волокна є міофібрили, які проходять від одного кінця волокна до іншого. Міофібрили складаються з білків актину та міозину. При збудженні м’язового волокна відбувається взаємодія між ними, в результаті чого виникає механічне напруження, що зумовлює скорочення волокна
Скоротливий механізм запускається в дію електричними процесами, що відбуваються на поверхневій мембрані м’язових клітин. Різниця потенціалів між зовнішньою та внутрішньою поверхнями мембрани в стані спокою отримала назву потенціалу спокою. При подразненні клітини (в тому числі під час масажу) відбувається перезарядка (зміна зарядів) мембрани, що призводить до зміни її проникності. Явище зміни потенціалу спокою отримало назву потенціалу дії. Так виникає збудження у м’язовій клітині, яке з допомогою хімічних речовин (медіаторів) передається з однієї частини м’язового волокна на іншу і через синапси по аферентних шляхах у центральну нервову систему
Електричні явища на мембрані м’язової клітини призводять до цілого ряду хімічних процесів, важливішим з яких є розщеплення аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), що є безпосереднім джерелом енергії для м’язового скорочення. Тобто, в процесі розпаду АТФ відбувається перетворення хімічної енергії в механічну, що супроводжується скороченням м’язів та виділенням тепла.
Аналізуючи вищесказане, можна зрозуміти, що явища зміни потенціалу мембрани клітин, тобто електричні явища та хімічні процеси, які при цьому виникають, значною мірою залежать від сили, швидкості, тривалості подразнення клітин, які ми можемо змінювати, підбираючи відповідні методи масажу.
Зовні збудження м’яза проявляється його скороченням. Якщо подразнення надходять рідко – виникає поодиноке скорочення, після якого м’яз встигає розслабитися. Якщо подразнення надходять так часто, що м’яз не встигає розслабитися після попереднього скорочення, настає стан тривалого скорочення м’яза – тетанус (заціпеніння), що призводить до порушення кровопостачання в ньому. В першу чергу при цьому страждають ті відділи м’яза, де кровопостачання в звичайних умовах зменшене (брадитрофні тканини), – це місця початку та прикріплення м’язів. При їх пальпації визначаються ущільнення та болючість, які при сильнішому натискуванні ще збільшуються, але зникають під час наркозу.
Тривале м’язове ущільнення з часом може перейти в міогельоз (затвердіння). Міогельози щільніші від ділянок з гіпертонусом, вони не змінюють своєї консистенції при сильнішому натискуванні, не зникають під час наркозу.
М’язи, поряд зі скоротливістю, мають здатність до розтяжності та еластичності, тобто властивість набувати своєї попередньої форми після припинення дії сил, що викликали її деформацію. Ця здатність зумовлює постійне мимовільне напруження – тонус. У міру свого тонусу м’язи є пружними і чинять опір розтягненню.
Після розтягування м’язи, завдяки своїй в’язкості не зразу повертаються до свого вихідного стану, а поступово. Вона зумовлена внутрішнім тертям частин м’язової тканини. При підвищенні
температури в’язкість зменшується, при пониженні – підвищується. В’язкість м’язів заважає ефективним м’язовим скороченням, тому при спортивних заняттях і змаганнях бажано розігрівати м’язи фізичними вправами та масажем.

Розслаблення м’язів під час масажу

Стан розслаблення м’язів – обов’язкова умова ефективного проведення масажних маніпуляцій. Розслаблений стан м’яза спостерігають у тому випадку, коли місця його прикріплення наближені і відсутній будь-який опір. Найбільш повне розслаблення м’язів кінцівок настає тоді, коли суглоби кінцівки зігнуті під певним кутом. Таке положення названо середнім фізіологічним положенням. При цьому тонус м’язів-агоністів, синергістів та антагоністів урівноважений.
Для м’язів верхньої кінцівки середньофізіологічне положення буде:
– в положенні лежачи на спині – плече відведене від тулуба на 45°, передпліччя зігнуте в ліктьовому суглобі під кутом 110°, кисть зігнута в променево-зап’ястковому суглобі під кутом 9°, дещо відведена в ульнарному напрямку під кутом 15°, пальці напівзігнуті;
– в положенні пацієнта сидячи за масажним столиком масажованій руці надають такого ж положення.
Для м’язів нижньої кінцівки: в положенні лежачи на спині стегно зігнуте під кутом 35°, відведене до 35°, коліно зігнуте під кутом 145°.
Для розслаблення м’язів спини рекомендують положення лежачи на животі з розміщеними вздовж тулуба і дещо ротованими досередини руками – долоні догори.
При масажі передньої поверхні грудної клітки і живота – лежачи на спині, коліна зігнуті і дещо розведені, під колінами валик.

Вплив масажу на м’язи

Вплив масажу на м’язи проявляється в першу чергу в нормалізації функціонального стану центральної нервової системи. Це відбувається за рахунок адекватно підібраних прийомів масажу, які сприяють нормалізації тонусу м’язів і виникненню необхідного потоку про- пріоцептивної імпульсації та зменшенню патологічної імпульсації в центральну нервову систему.
Під впливом масажу відбувається нормалізація біоелектричної активності м’язів, а біоелектричні процеси в м’язах відображають характер центральних впливів при різних рухових реакціях і залежать від взаємовідношень між центральною нервовою системою і функціонуючими м’язами.
Масаж сприяє нормалізації тонусу м’язів, їх еластичності, зменшенню в’язкості, поліпшенню скоротливої функції, в результаті чого зростає сила, підвищується фізична працездатність здорових і ослаблених, втомлених від надмірного навантаження м’язів.
Масаж збільшує число розкритих капілярів, що поліпшує трофіку м’язів, сприяє зменшенню молочної кислоти в них і виведенню органічних кислот, що має позитивний вплив на втомлені після фізичної праці та знерухомлені (внаслідок травм та захворювань) м’язи.
Масаж знерухомлених (в результаті захворювань та травм) м’язів підтримує потік аферентної імпульсації, попереджуючи виникнення функціональної моторної денервації, яка прискорює порушення функціональної здатності м’язів.
Розумове навантаження супроводжується не тільки місцевим напруженням м’язів шиї та надпліччя, але і генералізованим напруженням скелетної мускулатури. Чим більше розумове напруження, тим воно сильніше. Розслаблююча дія масажу на м’язи сприяє підвищенню розумової працездатності. Впливаючи на рефлекторні зміни в м’язах (при вісцеро-моторних рефлексах), можна сприяти нормалізації функціонального стану внутрішніх органів.
Розслабленням скелетної мускулатури під час масажу у хворих на бронхіальну астму можна досягнути зменшення, нерідко і зняття бронхоспазму.

Hits: 120