Клінічні ознаки та проблематика плоскостопості
Плоскостопість – часткове або повне опущення поздовжнього чи поперечного склепіння стопи. Поперечне склепіння стопи несе основне навантаження, а поздовжнє – виконує ресорну функцію. Для визначення ступеня проявів плоскостопості використовують різні методи. Най¬простіший з них – співвідношення найширшої та найвужчої частин відбитка стопи. При співвідно¬шенні 1:4 склепіння вважається нормальним, 2:4 – сплощеним, 3:4 – плоским.
Плоскостопість нерідко супроводжується пронацією п’ятки та супінаційною контрактурою переднього відділу стопи. При пронації внутрішній край її опускається, а зовнішній піднімається. При супінації – навпаки, її внутрішній край піднімається. У зв’язку з цим під час стояння чи ходи основне навантаження падає на внутрішнє, сплощене склепіння стопи.
Плоскостопість буває уродженою та набутою. Перша – зустрічається рідше і є результатом вад внутрішньоутробного розвитку. Набута – результат слабкості м’язів, яка найчастіше буває зумовлена рахітом, гіпотрофією, травмою. Сплощення стопи, як правило, буває у малорухомих дітей, з ослабленим м’язово-зв’язковим апаратом, при надмірній масі тіла, носінні нераціонального взуття, тривалому перебуванні в теплому взутті в приміщенні. Плоскостопість нерідко поєднується з порушенням постави.
Клінічно плоскостопість проявляється швидкою втомлюваністю ніг, болем в стопах, п’ятках, колінних суглобах, м’язах гомілок, стегон, в попереку, зниженням фізичної працездатності. Нерідко виникає і головний біль як результат зниження ресорної функції стоп.
Внаслідок плоскостопості хода дитини стає незграбною та скутою: дитина ходить, розставив¬ши ноги, дещо зігнувши їх у колінних суглобах, розвівши стопи, посилено розмахуючи руками. Можливе порушення положення таза.
Лікування плоскостопості за допомогою масажу
Масаж є складовою частиною комплексного лікування, яке включає в першу чергу: фізичні вправи, фізіотерапевтичні процедури, загартовуючі заходи.
У зв’язку з тим, що плоскостопість легше попередити, ніж лікувати, масажист повинен знати і вміти виконувати заходи, спрямовані на профілактику цього захворювання, які необхідно починати з раннього віку.
1. Рефлекторні вправи для стоп: почухування підошви, згинання та розгинання пальців ніг.
2. Масаж стоп – погладжування.
3. Масаж стоп – розтирання.
4. Тупцювання – пасивне.
5. Масаж ніг – погладжування, розтирання.
6. Піднімання ніг та зведення стоп.
Не можна ставити дитину на ноги заздалегідь, вона сама навчиться цьому. Не рекомендують купувати дитині взуття з м’якою підошвою. Воно повинно відповідати розміру ноги, мати невеликий каблук висотою 0,5-0,8 см, пружну устілку, міцний задник.
Коли дитина навчиться ходити, підбирають спеціальні вправи, які сприяють зміцненню м’язів гомілки, стопи, пальців: ходьба на пальцях, п’ятках, зовнішній поверхні стопи, по ребристій дошці, палці, лазіння по канату, захоплювання пальцями ніг дрібних предметів. Влітку дитині рекомендують ходити босоніж по землі, траві, піску, негострих камінцях. Підвищує профілактичну спрямованість фізичних вправ масаж нижніх кінцівок. Для самомасажу стоп підприємства випус¬кають різноманітні пристосування. Дитині можна використовувати з цією метою і рахівниці, краще зроблені з дерев’яних коліщаток.
Завдання масажу: поліпшення функціонального стану нервової системи; підвищення фізичної працездатності, м’язового тонусу; покращання кровопостачення та функціонального стану нервово- м’язового апарату; урівноваження тонусу м’язів, що утримують стопу в правильному положенні; корекція постави, координації рухів.
Показання до призначення масажу: часткове та повне опущення поздовжнього чи попереч¬ного склепіння стопи.
Протипоказання до призначення масажу: загальні.
План масажу: масаж ділянок спини, сідниць, стегон, гомілок, стоп.
Методика масажу зумовлена віком дитини, її психічним та фізичним розвитком. Масаж проводять у горизонтальному положенні дитини.
Масаж спини: погладжування від сідниць до голови тильною поверхнею кисті масажиста, від голови до сідниць – долонною; розтирання спі¬ралеподібне кінцями пальців паравертебральних зон; розминання натискуванням та зміщенням довгих м’язів спини від нижче- до вищерозміщених сегментів. Масаж сідниць: погладжування долонною поверхнею кисті прямолінійними та спіралеподібними рухами в напрямку від хребта назовні; розтирання однією чи обома руками, які рухаються назустріч; розминання поперечне та поперемінним натискуванням.
При єоднаково вираженому тонусі глибоких м’язів спини та сідниць з обох боків – інтенсивність масажу однакова. При нерівномірному – на боці підвищення тонусу прийоми використовують менш інтенсивно, на боці з пониженим тонусом – більш інтенсивно, можлива переривчаста вібрація кінцями пальців розслабленої кисті.
Масаж нижніх кінцівок проводиться в горизонтальному положенні дитини: масажист лівою рукою підтримує ногу, а правою проводить її масаж. Внутрішні відділи стегна масажувати не рекомендують. Погладжування: обхоплююче поздовжнє в напрямку від пальців до кульшового суглоба. Розтирання: прямолінійне та спіралеподібне стопи, гомілки, стегна. Розминання поздовж¬нє та поперечне м’язів гомілки та стегна проводять диференційовано, залежно від клінічних проявів захворювання. Якщо дитина ходить на дещо зігнутих ногах, то для нормалізації тонусу м’язів відділ згиначів стегна та гомілки масажують менш інтенсивно (рис. 319), розгиначів – більш інтенсивно. Якщо дитина ставить стопу більше на внутрішню поверхню її – проводять розслаблюючий масаж бічної групи м’язів гомілки, якщо на зовнішню – більш інтенсивний масаж цих м’язів. З метою підвищення тонусу м’язів можна використовувати ніжну переривчасту вібрацію у вигляді рубання чи поколочування кінцями пальців. Для зниження тонусу – безперервну лабільну та стабільну вібрацію.
При масажі підошвової поверхні стопи використовують площинне прямолінійне та спірале¬подібне погладжування, грабле- та гребенеподібне розтирання, розминання натискуванням та зміщенням зовнішніх, присередніх та середніх груп м’язів стопи спочатку менш, потім – більш інтенсивно. Використовують прийоми переривчастої вібрації: поколочування кінцями пальців, рубання.
Закінчують масаж нижніх кінцівок погладжуванням та пасивними рухами, спрямованими на корекцію положення стопи.
Тривалість процедури – 10-15 хв. Курс лікування – 10-15 процедур 3-4 рази на рік. Заняття лікувальною гімнастикою – постійне, довготривале.
Матеріал взятий із книги,, Реабілітаційний масаж”
Л.О.Вакуленко,
Д.В . Вакуленко,
О.В.Кутакова,
Г.В.Прилуцька.
