Тейпування – метод лікування та відновлення функціональних можливостей організму, без будь-якого медикаментозного втручання. Який базується на використанні спеціальних клеючих стрічок (кінезіотейпів).  Метод кінезіологічного тейпування допомагає стимулювати відновлюючі процеси після мязових чи суглобових травм за рахунок внутрішніх можливостей організму.

Оскільки тейпування є біомеханічним способом лікування організму, то цей метод широко використовується у спортивній медицині (при травмах, забоях, розтягненнях, гематомах), фізіотерапії (при болях у спині, плечах, колінах, шиї), педіатрії (при сколіозі, плоскостопості), косметології для ліфтингу шкіри і розгладження зморшок.

Методика тейпування відма з 1973 року, коли алериканський лікар японського походження Кеnzo Каsе (Кензо Касі) поставив перед собою завдання розробити новий метод тейпування, який би не обмежував рухів. Популярним метод тейпування став після олімпіади у Сеулі в 1988 році. Після цього тейпування почали широко використовувати не тільки в країнах Азії, а й у Європі, лікарі різних спеціальностей.

Кінезіотейпи – це еластичні стрічки, які виготовляються із пористого матеріалу, наприклад бавовни, покриті гіпоалергенним клеючим гелем на акриловій основі. Клеюча речовина активізується при температурі тіла. Еластичність кінезіотейпів дозволяє їм розтягуватись на 30-40%, таким чином вони не обмежують рухів. По товщині і еластичності вони наближені до людської шкіри. А ‘’дихаючий’’ матеріал, з якого виготовляють кінезіотейпи, дозволяє використовувати тейпи на протязі до 2-х тижнів. Крім того тейпи є водостійкими та швидко висихають.

Тейпування застосовується для:

  • Реабілітації після травм,
  • зменшення больового сендрому,
  • Підтримки м’язово-фаціального сегмента після мануальної терапії,
  • Підвищення м’язового тонусу в комплексній реабілітації, при травмах, ДЦП, захворюваннях опорно-рухового апарату.
  • Полегшення навантаження на м’язи, суглоби, профілактики спортивних травм,
  • Підтягування шкіри обличчя.

Протипокази у застосуванні

  • Індивідуальна непереносимість,
  • Захворювання шкіри,
  • Захворювання серцево-судинної системи в ступені суб-декоампенсації,
  • Тяжкі захворювання нирок,
  • Тяжкі форм цукрового діабету,
  • Тромбоз глибинних вен нижніх кінцівок.

Тейпування в залежності від мети може бути:

  1. Функціональне спортивне. Мета: зменшення навантаження на м’язи, зв’язки, суглоби; є профілактикою спортивних травм. Накладається безпосередньо на період виконання поставлених спортивних завданнь, перед змаганнями, перед боєм в контактних єдиноборствах. Для зменшення навантаження на м’язи.
  2. Лікувальне імобілізаційне тейпування. Мета: обмеження руху в травмованої області, для лікування або запобігання ускладнень. Може застосовуватися для функціонального лікування травм або захворювання опорно-рухового апарату. Залежно від виду травми і накладеного тейпа спортсмен після тейпування може продовжити участь у змаганнях або це може бути заборонено.
  3. Реабілітаційне кінезіотейпування: Мета: для лікування м’язових і суглобових травм, набряків, синців, больового синдрому. Заснований на застосуванні еластичного запатентованого кінезіотейпа, який по товщині і еластичності наближений до властивостей шкіри. Тейп легко клеїться на гіпоалергенну клейову основу, розтягується, не заважаючи рухам, при рухах покращує лімфоток і кровообіг в зоні.

Основним моментом методики є моделювання м’язово-фасціального сегмента за допомогою певного натягу та напрямку при наклеюванні тейпів.

  1. М’язово-фасціальний кінезіотейпінг. Має тонізуючу і релаксуючу дію (залежно від напрямку і сили натягу тейпа). Використовуються аплікації у вигляді І-подібних і Y-подібних смуг.

2. Коригуючий кінезіотейпінг. Є декілька технік залежно від поставлених завдань: лімфатична корекція, фасціальна, зв’язкова, сухожилкова, механічна, функціональна. Застосовуються віялоподібні, павутинні дірчасті і комбіновані аплікації.

Тейп забезпечує постійну підтримку м’язів і сухожилок, сприяє зменшенню болю і вираженості запального процесу, розслаблює перенапружені і втомлені м’язи, прискорює природний процес їх відновлення, а також «нав’язує» правильний стереотип руху. При цьому дана методика не обмежує свободу руху і дозволяє вести звичайний спосіб життя.