Наша шкіра є візуальним показником нашого здоров’я і відіграє в життєдіяльності організму важливу роль. За допомогою масажу можна позитивно вплинути, як безпосередньо на саму шкуру, так і опосередковано через неї на їнші системи організму та органи.
Крім цього, шкіра є тим місцем, з яким масажист безпосередньо контактує, тому важливо знати її властивість, функції та структуру. Тим паче, що товщі поверхневого (епідермісу) і глибокого (власне шкіра) шарів шкірного епітелію закладені численні кровоносні судини, нервові закінчення, потові та сальні залози.
Характеристика та властивості шкіри
Товщина епідермісу коливається в межах від 0,5 до 4 мм. Особливо він виражений на долонях, підошвах, кінчиках пальців, сідничних ділянках. Товщина власне шкіри коливається в межах 0,5-5 мм. Наявність еластичних волокон надає шкірі властивості розтягуватися і повертатися в попереднє положення при розтягуванні та натискуванні.
Живлення шкіри відбувається через широко розгалужену капілярну сітку, яка отримує кров від артерій, що мають здатність регулювати кровотік, змінюючи свій просвіт залежно від потреб. При необхідності шкіра може вмістити більше однієї третини всієї маси крові організму. Цьому сприяє велика кількість артеріовенозних анастомозів у шкірі. Відтік крові від шкіри здійснюється через шкірні вени, що утворюють ряд венозних сплетень.
У сосочковому шарі шкіри розміщене густе сплетення лімфатичних капілярів, що забезпечує їх активну участь у загальному обміні речовин. У шкірі більше 2 мільйонів потових залоз, які можуть виділити за добу від 600 і навіть до 1 400 г поту. Загальна потовидільна поверхня шкіри становить близько 5 м2, тоді як у нирок вона складає близько 8 м2. Число сальних залоз, розміщених у шкірі, становить близько 25 000. За добу здорова людина може виділити до 20 г сала. Шкіра бере участь у теплорегуляції організму, обміні речовин, виконує функцію дихання. Це депо енергетичних запасів.
Рельєф шкіри на окремих ділянках тіла різний і утворений рядом складок, заглиблень, підвищень. На поверхні шкіри є постійні складки, утворені всіма її шарами (носогубні, надбрівні, пахвинні та ін.). Непостійні складки найчастіше утворюються на обличчі та шиї в процесі втрати шкірою еластичності з віком.
Шкіра переходить у підшкірну основу, яка складається зі сполучної тканини, що містить скупчення жирових клітин, неоднаково розвинених у різних місцях. Найбільш виражена вона на передній поверхні живота, в ділянці грудей, таза.
У власне шкірі та підшкірній основі міститься величезна кількість нервових закінчень – рецепторів, які сприймають та проводять подразнення, що поступають із навколишнього середовища (рис. 1). Доведено, що на деяких ділянках шкіри (наприклад, на голові та долонях) на 1 см2 її поверхні міститься до 300 чутливих точок, завдяки чому шкіру вважають величезним рецепторним полем.
За функцією нервові закінчення поділяють на дотикові, тактильні, больові, температурні. Співвідношення їх на окремих ділянках шкіри не однакове, що зумовлює її різну чутливість.
У середньому на 1 см2 шкірної поверхні припадає 100-200 больових, 25-27 дотикових, 1¬2 теплових, 12-15 холодових точок. Кожному подразнику відповідає свій специфічний вид шкірної чутливості.
Дерматоми
Шкірна сенсорна іннерваційна система людини
Фактори впливу на шкіру за допомогою масажних рухів.
При впливі на шкіру масажними прийомами подразнюються всі види рецепторів, але пере-важно стимулюються ті, які найбільш відповідають виду масажного прийому. Розмаїття дотикових відчуттів та якісні відмінності під час масажу залежать від багатьох факторів (Л.О. Кунічев, 1982)
- Від сили впливу масажних прийомів: чим сильніше подразнення, тим значніший рецепторний потенціал, тим більше число імпульсів надходить у нервову систему.
- Від швидкості впливу: чим більша швидкість, тим значніша сила відчуття тиску.
- Від обширності ділянки впливу: найбільша деформація шкіри, а відповідно, й ефект тактильної чутливості відзначаються при тиску на дуже малі ділянки. При тиску на велику поверхню відчуття зменшується і проявляєтся переважно по краях натискування.
- Від чутливості шкіри: найменша тактильна чутливість шкіри спостерігається по середній лінії ділянки спини. Якщо її прийняти за одиницю, то на інших ділянках шкіри чутливість до натискування буде такою:
- – на животі 1,0
- – на грудях по середній лінії 1,39
- – на передній поверхні плеча 3,0
- – на тильній поверхні ступні 3,38
- – в ділянці променево-зап’ясткового суглоба 3,8
- – на лобі 7,54.
- Від тривалості впливу: найбільш яскраво механічне подразнення відчувається шкірою при несподіваному впливі і менш гостро при тривалому.
Нервові закінчення (рецептори) являють собою периферійну частину шкірного аналізатора. Це закінчення відростків нейроцитів, тіла яких лежать у спинномозковому вузлі. Від спинномоз¬кового вузла збудження поширюється по відростках, що входять до складу заднього корінця, в задні роги спинного мозку, а звідти – по висхідних шляхах у головний мозок. Тому зміни, які виникають на поверхні шкіри, впливають на стан центральної нервової системи, і навпаки, навіть незначні зміни в діяльності нервової системи проявляються на шкірі (І.П. Павлов, 1920).
Кожна ділянка шкіри зв’язана не тільки з певною ділянкою мозку, але і внутрішніми органами, кістками, м’язами, тобто, ділянки мозку, внутрішні органи, кістково-м’язова система мають на шкірі свої проекційні зони. Ці зони відповідають певним дерматомам і підлягають закономірностям сегментарної будови тіла.
Зони підвищеної чутливості та біологічно активні точки
У 1883 році Г.А. Захар’їн та в 1889 році Н. Неаd звернули увагу на наявність зон підвищеної шкірної чутливості, особливо до больових подразників, і виявили сегментарний зв’язок між захворюваннями внутрішніх органів та ділянками шкіри, в яких людина відчуває біль. Ці ділянки шкіри отримали назву: “зони Захар’їна-Геда” (рис. 2). Конфігурація, величина зони залежать від інтенсивності патологічного процесу, стану хворого, проведеного лікування. У центрі зони можна визначити точку максимальної чутливості, описану англійським вченим Мекензі (зони Мекензі).
У шкірі виділяють також близько 700 біологічно активних точок, вплив на які дає можливість досягнути оздоровчого та лікувального ефекту. Більшість з них була відома в глибоку давнину. На основі цих знань розроблено метод рефлексотерапії. Одним із методів впливу на біологічно активні точки є натискування пальцями – пальцеве чжень.
Шкіра перша сприймає подразнення, що наносяться масажем. Ефект від впливу масажу може бути прямим, в результаті безпосереднього впливу на шкіру, але в більшості випадків відповідна реакція залежить від складного рефлекторного механізму, що діє через нервову та ендокринну системи на весь організм.
Вплив масажу на шкіру такий:
- -під впливом масажу злущуються і видаляються змертвілі клітини епідермісу;
- -масаж сприяє збільшенню припливу артеріальної крові до масажованої ділянки і навколишніх тканин, завдяки чому підвищується місцева температура, поліпшується живлення тканин, підсилюються ферментативні процеси;
- -після масажу підвищується життєдіяльність тканин, покращуються еластичні властивості шкіри: вона стає більш еластичною, гладкою, що має косметичний ефект, сповільнює старіння шкіри;
- -під впливом масажу збільшується відтік венозної крові та лімфи, що сприяє зменшенню набряків, застійних явищ не тільки в ділянці масажу, але і в місцях, розташованих ближче до периферії;
- -масаж поліпшує видільну, дихальну, терморегулюючу функції шкіри. Підсилює виділення гістаміну, ацетилхоліну, прискорює перехід збудження з одних клітин на інші. Зменшує больовий синдром;
- -впливаючи на численні нервові закінчення, закладені в шкірі, масаж сприяє нормалізації функціонального стану нервової системи. Залежно від поставлених завдань за допомогою індивідуально підібраної методики масажу можна досягнути як заспокійливого, так і тонізуючого впливу на нервову систему;
- -масаж рефлексогенних зон Захар’їна-Геда та зон Мекензі сприяє нормалізації функціонального стану внутрішніх органів
