Чи справді сила м’яза має значення?
Сильний, витривалий і функціональний м’яз або ціла м’язова група — безумовно, привід для гордості. Добрий стан м’язів і сполучної тканини загалом забезпечує якісне функціонування опорно-рухового апарату та зменшує ризик травм і перевантажень у майбутньому. До того ж, здорова, підтягнута фігура приваблює зовні та підвищує відчуття задоволення від власного тіла.
Але що робити, якщо ви:
дотримуєтесь дієти,
регулярно тренуєтесь,
ведете активний спосіб життя,
а результатів усе одно немає?
Чому, незважаючи на інтенсивні тренування преса, стегон, сідниць чи грудних м’язів, прогрес мінімальний або зовсім відсутній?
Або чому з’являються часті травми, біль чи перевантаження саме в тих ділянках, які ви найбільше зміцнюєте?
Чи може м’яз бути сильним, але нефункціональним?
Так — і це трапляється значно частіше, ніж здається.
🔹 Сила ≠ витривалість ≠ функціональність
Витривалість не завжди йде поруч із силою, а добре «накачаний» м’яз не завжди працює ефективно.
Як кажуть, диявол криється в деталях. Дуже часто наша наполеглива робота над зміцненням або формуванням певної ділянки тіла не дає результату, якщо порушена тонічність м’яза або його синергічної групи.
Що таке тонічність м’яза?
Тонічність м’яза — це його реакція на імпульси, які надходять з нервової системи.
Навіть у стані спокою:
нервово-м’язові веретена (рецептори, що реагують на зміну довжини м’яза),
залишаються тонічно активними,
постійно передають інформацію до центральної нервової системи.
Завдяки цьому наш мозок безперервно отримує дані про:
положення тіла,
стан м’язів,
взаємодію між структурами.
Ключову роль у цьому механізмі відіграє рефлекс на розтягнення — один із найпростіших і водночас найважливіших рефлексів. Саме він є індикатором стану м’язово-фасціальної одиниці та може бути ефективним діагностичним інструментом.
Нормотонія — ознака здорового м’яза
Здоровий м’яз, який отримує адекватні стимули, перебуває у стані нормотонії.
🔹 Його фізіологічна реакція:
адекватне скорочення у відповідь на розтягнення,
здатність до розслаблення,
можливість тимчасового ослаблення (наприклад, під час захисного або «втечного» рефлексу).
Якщо ж нервова система «вирішує», що для загальної безпеки організму краще обмежити роботу певної структури, виникає порушення тонічності.
Гіпотонія та гіпертонія — у чому різниця?
🔻 Гіпотонія
Характеризується:
пригніченою активністю м’яза,
нездатністю адекватно відповісти на стимул,
ослабленням при тесті на розтягнення.
М’яз ніби «вимкнений», навіть якщо виглядає сильним зовні.
🔺 Гіпертонія
Проявляється:
надмірною, неконтрольованою реакцією,
постійним напруженням,
неможливістю розслаблення, навіть при мануальному впливі.
Такий м’яз швидко перевантажується і стає джерелом болю.
Чому тренування не дають результату?
Порушена тонічність:
знижує ефективність м’язової роботи,
зменшує витривалість,
підвищує ризик травм і больових синдромів.
Причини можуть бути дуже різними:
старі травми,
рубці,
забиття,
оперативні втручання,
навіть віддалені дисфункції, не пов’язані безпосередньо з місцем болю.
🧠 Нервова система має величезні регуляторні можливості, і часто причина проблеми знаходиться далеко від тієї ділянки, на яку скаржиться пацієнт.
Діагностика тонічності м’язів — сучасний підхід
Дослідження м’язової тонічності — відносно нова діагностична методика на українському ринку, але широко застосовується, зокрема, у США.
Її переваги:
точне виявлення першопричини проблеми,
усвідомлений вибір терапевтичної стратегії,
робота не з симптомом, а з джерелом дисфункції.
Для фізіотерапевта чи масажиста це означає якісно інший рівень роботи з тілом.
Підсумок
💡 Сила м’яза має значення, але не вирішальне.
Без правильної тонічності навіть найсильніший м’яз не працюватиме ефективно.
Ключ до прогресу:
збалансована робота нервової системи,
функціональна діагностика,
індивідуальний підхід до терапії та тренування.
