Гіпертонічна хвороба (есенціальна гіпертонія) – самостійне хронічне захворювання, основним проявом якого є артеріальна гіпертонія. Підвищення артеріального тиску може бути одним із симптомів при захворюваннях нирок, ендокринних органів, ураженні аорти, звуженні артерій та ін. Гіпертонія при вказаних захворюваннях визначається як симптоматична, вторинна.
Нормальний артеріальний тиск – величина непостійна, різна у різних людей. З віком артеріальний тиск стає вищим навіть у здорових, хоча в людей старшого віку можна зустріти і більш низькі його показники. Прийнято вважати нормальним артеріальний тиск, якщо він не вищий за 140 мм рт. ст. (систолічний) і 90 мм рт. ст. (діастолічний).
Особливості перебігу та стадії гіпертонії
У перебігу гіпертонічної хвороби виділяють три стадії, кожна з яких поділяється ще на дві фази – А та Б. Перша стадія – чисто функціональна, підвищення тиску виникає періодично, потім, можливо, під впливом зміни умов життя, проходить на більш чи менш тривалий час, згодом знову виникає.
У II стадії, якщо не використовувати лікування, підвищення артеріального тиску постійне, рівень його може коливатися, виражені кризи, спазми; появляється гіпертрофія лівого шлуночка.
У III стадії (необоротній) виражений атеросклеротичний процес, порушується функція судин мозку, нирок, серця.
Фаза А – компенсована, працездатність збережена, хоча і понижена. Фаза Б – декомпенсована, працездатність втрачається, можливі інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу (інсульти). У різних хворих серце, нирки, мозок уражаються неоднаково, тому можна говорити про серцевий, нирковий та мозковий варіанти хвороби.
Особливості масажу при гіпернтонії
Масаж може бути корисним для пацієнтів з гіпертонією, але перед проведенням масажу важливо отримати дозвіл лікаря. Особливості та методика масажу при гіпертонії полягають у використанні помірних технік масажу та уникненні застосування надмірної сили та впливу на глибокі тканини.
Основні прийоми, які можуть використовуватися при масажі для пацієнтів з гіпертонією, включають легкі гладкі рухи, втирання та ніжні стружки, які допомагають зменшити напругу та покращити кровообіг. Також можуть використовуватися активуючі техніки, які стимулюють м’язи, щоб поліпшити кровообіг та зменшити напругу.
Однак важливо пам’ятати, що масаж не повинен бути проведений в області голови, шиї та верхньої частини грудей. Це може призвести до збільшення артеріального тиску та погіршення стану пацієнта з гіпертонією.
Деякі протипокази для масажу при гіпертонії включають кровотечі, сильну біль, тромбофлебіт та інші серйозні захворювання. Тому перед проведенням масажу важливо звернутися до лікаря та обговорити всі протипокази та ризики.
Методика масажу при гіпертонії
Завдання масажу: покращити функціональний стан соматичної та вегетативної нервової системи, знизити збудливість нервово-м’язового апарату судинної стінки, зменшити венозний застій, підвищити стійкість організму до негативного впливу факторів зовнішнього середовища, сприяти зниженню артеріального тиску.
Показання до призначення масажу: гіпертонічна хвороба 1-2- стадії при відсутності судинних кризів та виражених явищ атеросклерозу судин головного мозку, серця, нирок.
Протипоказання: гіпертонічна хвороба III стадії, виражений атеросклероз судин головного мозку, нирок, серця, небезпека тромбоемболічних ускладнень, гіпертонічний криз та загальні протипоказання.
План масажу: масаж паравертебральних зон шийних та верхньогрудних (Т5-ТI, С7-С3) хребців, комірцевої зони, голови, живота.
Методика масажу. Положення хворого – сидячи з опорою лобом на підголівник (за масажним столиком) чи руки. Масаж прихребтових зон від нижче- до вищерозміщених Т5-ТI, С7-С3 хребців: поверхневе та глибоке в повільному темпі погладжування пальцями, спіралеподібне розтирання першим чи ІІ-ІV пальцями обох рук, які рухаються симетрично в протилежних напрямках (права кисть – за годинниковою стрілкою, ліва – проти неї). Розтирання штрихуванням великими пальцями паравертебрально у місцях виходу корінців спинномозкових нервів, починаючи з T5 з обох боків, при цьому долонні поверхні перших пальців щільно прилягають до шкіри і зміщують підлеглі тканини в напрямку до хребта. Спіралеподібне розтирання пальцями остистих відростків, граблеподібне розтирання міжостистих проміжків.
Масаж VІІ шийного хребця: колоподібне розтирання пальцями остистого відростка, спіралеподібне розтирання пальцями або першим пальцем навколишніх тканин від остистого відростка на відстань 2-2,5 см і назад, у всіх напрямках у вигляді променів (“сонечком”).
Масаж комірцевої зони. Обхоплююче погладжування задньої та бічних шийних ділянок симетричними чи послідовними рухами рук від потилиці вниз до підключичних та пахвових лімфатичних вузлів.
Спіралеподібне розтирання пальцями потиличної ділянки в напрямку від соскоподібного відростка до зовнішнього потиличного гребня і навпаки. Спіралеподібне розтиран¬ня пальцями, пиляння задньої та бічних шийних ділянок. На поперечній частині трапецієподібного м’яза – можна пересікання. Щипцеподібне розтирання та розминання груднинно-ключично- соскоподібного м’яза. Розминання трапецієподібного м’яза за ходом м’язових волокон: низхідної частини – від каркової лінії до лопаткової ості, нижніх – від остистих відростків грудних хребців до лопаткової ості прийомами натискування, розтягування, зміщення, країв – поздовжнім, поперечним, щипцеподібним розминанням. Закінчують погладжуванням.
Площинне погладжування пальцями підключичних ділянок від груднини до плечових суглобів. Спіралеподібне розтирання пальцями в цих же напрямках. Розминання натискуванням та зміщенням великих грудних м’язів. Погладжування підключичних ділянок.
Масаж голови. Масаж волосистої частини голови найчастіше проводять без виділення проділів. Площинне та обхоплююче погладжування волосистої частини голови долонною поверхнею кистей від лобової до потиличної ділянок. Граблеподібне погладжування і розтирання лінійне та спіралеподібне від тім’я до завушних ділянок. Граблеподібне розтирання лінійне та спіралеподібне в поздовжніх та поперечних напрямках. Зміщення м’яких тканин голови в сагітальній та фронтальній площинах. Спіралеподібне розтирання завушних ділянок.
Масаж лобової і скроневої ділянок. Положення – хворого сидячи, голова опирається потилицею на підголівник. Прямолінійне і спіралеподібне погладжування від середини лоба назовні до скроневої ділянки симетричними рухами рук. Погладжування пальцями від перенісся догори до волосистої частини голови послідовними рухами рук. Ритмічні натискування пальцями на лобове черевце потилично-лобового м’яза. Закінчують погладжуванням.
Масаж живота у хворих на гіпертонічну хворобу проводять з метою перерозподілу крові в ділянку живота, яка є значним резервуаром для крові. Проводять послаблюючий масаж передньої черевної стінки та кишечника в положенні хворого лежачи на спині, під колінами валик. Використовують поверхневе та глибоке погладжування передньої черевної стінки за годинниковою стрілкою навколо пупка та спіралеподібне розтирання пальцями чи кулаком. При наявності значних відкладень жиру використовують допоміжні прийоми: пиляння, пересікання знизу догори, зліва направо і навпаки. Ніжне розминання м’язів: поперечне розминання обома руками прямих м’язів живота в напрямку від лобкової ділянки догори. Масаж косих м’язів живота: обхопивши їх руками, ніжно зміщують, розтягують, стискають. Накочування тканин передньої черевної стінки, вібраційне погладжування передньої черевної стінки. Масаж кишечника ніжним натискуванням пальців чи кулаком. Закінчують черевним типом дихання.
Масаж при гіпертонічній хворобі проводять за щадною методикою. Протипоказані енергійно виконані прийоми та прийоми переривчастої вібрації. Обов’язковий контроль артеріального тиску. При правильно проведеній процедурі масажу знижується артеріальний тиск, зменшуються головний біль, запаморочення, відчуття мушок та паволоки перед очима.
Тривалість процедури – 15-20 хв. Курс лікування – 12-20 процедур. Може використовуватися з профілактичною метою. Ефективним є поєднання з аеробними циклічними фізичними вправами, в першу чергу з бігом підтюпцем.
